Виноски і примітки в науковій роботі: підрядкові, позатекстові й внутрішньотекстові посилання

Виноска — це посилання або пояснення, винесене з основного тексту. В українських роботах за ДСТУ 8302:2015 є три види посилань: підрядкові (внизу сторінки), позатекстові (номер у квадратних дужках, що відсилає до списку літератури) і внутрішньотекстові (у круглих дужках). Нижче пояснено, коли який вибрати, як створити виноску у Word і яких помилок уникати.

Коротко: що таке виноски й які вони бувають

Виноска (примітка) — це місце, куди автор виносить відомості про джерело або короткі пояснення, щоб не перевантажувати основний текст. В українських наукових роботах за ДСТУ 8302:2015 посилання бувають трьох видів: підрядкові (внизу сторінки під короткою рискою), позатекстові (номер у квадратних дужках, що відсилає до списку літератури в кінці роботи) і внутрішньотекстові (відомості в круглих дужках одразу після цитати). Який із них використовувати, зазвичай визначає кафедра в методичних вказівках, а не сам студент.

Слова «виноска» і «примітка» у повсякденному мовленні часто взаємозамінні, але в роботі корисно розрізняти два завдання: посилання на джерело (звідки взято думку чи цитату) і пояснювальна примітка (уточнення, переклад терміна, коротке зауваження, яке не вписується в основний виклад). Одну виноску можна використати для обох цілей, але змішувати їх без потреби не варто.

Загальні правила запису самого джерела розібрано в матеріалі про ДСТУ 8302:2015 і оформлення посилань. Цей текст про те, де і як розмістити посилання. Правила станом на 2026-11-01; перевірте методичні вказівки вашого вишу.

Порівняння трьох видів посилань

Усі приклади умовні, автори й назви вигадані.

Підрядкові посилання: коли їх вибирати

Підрядкове посилання з’являється внизу тієї сторінки, на якій стоїть цитата. Воно потрібне, коли читачеві важливо одразу побачити повний опис джерела: у працях з історії, права, літературознавства, де кожне посилання часто містить архівну одиницю, номер закону чи уточнення.

Як це виглядає:

Дослідник зауважує, що «норма складається з практики вживання»¹.

——— ¹ Мельник О. П. Основи наукового редагування. Київ : Академія, 2021. С. 45.

Правила підрядкових виносок:

• нумерація наскрізна по всій роботі або починається заново на кожній сторінці (кафедра вказує, який варіант);
• знак виноски в тексті ставлять після розділового знака (крапки, коми) або перед ним, залежно від вимог; найважливіше — однаковість у всій роботі;
• на сторінці під рискою текст набирають меншим кеглем, ніж основний;
• повторне посилання на те саме джерело скорочують («Там само. С. 47.»), але лише коли джерело вже названо вище на сторінці або поряд.

Вираз «Там само» замінює повторний запис безпосередньо попереднього джерела. Латинські скорочення на кшталт «Ibid.» чи «Op. cit.» у сучасному українському оформленні зазвичай не потрібні, і кафедри радять писати «Там само» або повторювати короткий запис.

Позатекстові посилання: найпоширеніший вибір

У курсових і дипломних найчастіше застосовують номер у квадратних дужках. Цифра відповідає номеру джерела у списку літератури, а після коми вказують сторінку:

Дослідники наголошують, що редагування — це «передусім змістова робота» [3, с. 18].

Для кількох джерел: [3, с. 18; 7, с. 45]. Для кількох сторінок одного джерела: [3, с. 18–20]. Якщо ви переказуєте загальну ідею всієї праці, сторінку можна не вказувати: [3].

Підстава для обережності — нумерація. Якщо список літератури впорядковано за порядком появи, номер визначає перша згадка; якщо за абеткою, номери закріплено за позицією у списку. Додавши або видаливши джерело, перевірте всі посилання в тексті. Про те, чим відрізняються списки, читайте в матеріалі список літератури чи бібліографія.

Внутрішньотекстові посилання

У цьому способі відомості про джерело розміщують у круглих дужках одразу після цитати чи переказу, наприклад (Мельник, 2021, с. 45) або (Коваленко, Савчук, 2019). Метод економить місце й зручний, коли джерел небагато і їх легко розпізнати за прізвищем. Він ближчий до міжнародних стилів «автор — рік», але в українській практиці його застосовують лише там, де це дозволено кафедрою. Список літератури в такому разі, як правило, впорядковують за абеткою.

Пояснювальні примітки: що виносити, а що ні

Окрім посилань, виноски використовують для коротких пояснень:

• переклад чужомовного терміна або цитати;
• уточнення, яке корисне, але перериває хід думки;
• довідка про особу чи подію, яку згадано побіжно;
• примітка про відмінність між редакціями закону.

Не виносьте в примітку головний аргумент: якщо без нього текст незрозумілий, він має бути в основному тексті. Довгі примітки на пів сторінки читачі пропускають. Хороший орієнтир — не більше двох-трьох речень.

Як зробити виноску у Word і Google Документах

У Word:

1. Поставте курсор у місці, де має бути знак виноски.
2. Відкрийте вкладку «Посилання» (References) і натисніть «Вставити виноску» (Insert Footnote).
3. Введіть текст виноски внизу сторінки: Word сам пронумерує знаки й поновить нумерацію, якщо ви додасте нові.
4. Для кінцевих приміток виберіть «Вставити кінцеву виноску» (Insert Endnote): вони збираються наприкінці розділу чи документа.
5. Налаштування нумерації (наскрізна чи по сторінках) відкриваються кнопкою у правому нижньому куті групи «Виноски».

У Google Документах команда розміщена в меню «Вставлення» → «Виноска»; нумерація автоматична, але окремих кінцевих приміток там немає. Назви пунктів меню можуть відрізнятися залежно від версії програми та мови інтерфейсу.

Для позатекстових посилань у квадратних дужках автоматики немає: їх набирають вручну. Саме тому після кожного редагування списку звіряйте номери.

Типові помилки з виносками

Фраза «цит. за:» корисна, коли ви не бачили першоджерела: вона чесно показує, що цитату взято з іншої праці.

Як виноски пов’язані зі списком літератури

Кожне посилання в тексті має знаходити своє джерело у списку, а кожне джерело зі списку має хоч раз згадуватися в тексті. Підрядкові виноски повторюють повний запис і при цьому не замінюють списку: його все одно потрібно додати наприкінці роботи, якщо цього вимагає кафедра. Тому почніть із чернетки списку ще під час читання джерел, а не за ніч до здачі.

Приклад: до і після

Вихідний абзац студента: «Мельник пише, що норма складається з практики вживання. Це підтверджує й Коваленко. Список джерел є в кінці.» Тут немає жодного посилання, тож читач не знає, де шукати твердження.

Виправлений варіант із позатекстовими посиланнями: «Дослідниця зауважує, що норма складається з практики вживання [1, с. 45]. Це підтверджує й інша праця, присвячена науковому мовленню [2, с. 112]». У списку літератури під номерами 1 і 2 стоять повні записи цих праць. Якщо ж кафедра вимагає підрядкові виноски, замість квадратних дужок з’являються надрядкові знаки ¹ і ², а описи джерел переносяться вниз сторінки.

Чекліст

1. Я знаю, який вид посилань вимагає кафедра.
2. Нумерацію виносок перевірено від першої до останньої.
3. Кожна дослівна цитата в лапках має джерело й сторінку.
4. Примітки короткі й пояснюють, а не підміняють основний виклад.
5. Для «Там само» попереднє джерело справді те саме.
6. Список літератури збігається з посиланнями.

Інструменти AdeptWrite для цієї роботи

Генератор посилань і списку літератури готує записи в APA 7, MLA 9, Chicago, Harvard та IEEE; стандарту ДСТУ 8302:2015 він не підтримує, тож українські записи складайте вручну. Перевірка правопису знаходить одруківки в тексті виносок, а перевірка граматики допомагає з пунктуацією (до 6 000 символів за запуск). Перед здачею корисно запустити перевірку на плагіат: вона дає орієнтовну оцінку збігів і підкаже, де бракує посилання, але не замінює систему вашого вишу. Докладніше про чесне цитування — у матеріалі як уникнути плагіату.

← Усі посібники